Прилуки-Ніжин-Крути-Заньки – завершено

Прилуки-Ніжин-Крути-Заньки (1 день)

295 грн. – 265 грн.

Прилуки розкинулись на берегах тихої річки Удай. Це місто стародавніх величних храмів та історичних будівель, які являють собою пам’ятки архітектури XIX – XX століть. Серед них церква Івана Предтечі, Святого Пантелеймона, Трьох Святителів, Святого Миколая, синагоги, будівлі перших банків, готелів, оселя меценатів Тарновських, флігель Скоропадського, палац Скуратових та інше.

Про Ніжин кажуть, що то – маленька Греція. В літописах місто згадується ще під 1147 роком (як Уненеж), а після татарської навали на кілька століть сходить з історичної сцени, щоб повернутися в документи козачим містом аж в 1625 (згадку про Ніжин знаходимо в грамоті польського короля Сигізмунда ІІІ Вази, який дарував поселенню магдебурзьке право і герб зі св. Георгієм). Козаки зробили Ніжин полковим містом ще в 1649 і таким воно й лишалося аж до сумнозвісного 1782. Тут була фортеця, зруйнована москалями в 1667, але після того швидко відбудована. Тут було чимало населення, а отже, торгівці мусили звернути увагу на Ніжин. І звернули. Росіяни торгували тут хутром, ікрою і червоною рибою, з далекого Данціга (Гданська) везли розкішну тканину, лейпцігські баварці торгували порцеляною, прусський Кьонігсберг постачав атлас і батист, молдавани і угорці привозили вино, а турецькі піддані – тютюн. В ІІ половині 17 століття тут оселяються греки.

Найдавнішими архітектурними пам’ятками є Миколаївський собор, Благовіщенський собор (1702—1716) та ансамбль грецьких храмів — Михайлівського, Всіх Святих та Троїцького. Спасо-Преображенська церква (1757), на подвір’ї якої 17 травня 1861 р. зупинялась похоронна процесія під час перевезення тіла Т.Г. Шевченка дорогою з Петербурга до Канева і відбулася панахида. На пам’ять про цю подію ніжинці встановили біля Спасо-Преображенської церкви меморіальний знак.

Бій під Кру?тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти». Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам’ятник.

Від часів Речі Посполитої у селі порядкував старовинний шляхетський рід Адасовських. У родині Костянтина Адасовського у Заньках 22 липня1854 року народилася видатна українська акторка Марія Адасовська, яка пізніше стала відомою під сценічним ім’ям Заньковецької. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933. В рамках геноцидних акцій у селі зруйнована кам’яна церква св. Миколая Чудотворця, сплюндровано цвинтар із похованням представників родини Адасовських. З 1964 року працює шкільний музей Марії Заньковецької, який підвищений до статусу державного після відновлення державності України. Поруч із музеєм старовинний став та пам’ятник Марії Заньковецькій (Адасовській).

• Проїзд на автобусі
• Супровід гіда
• Супровід духівника
• Екскурсія в дорозі та на місці
• Обід
• Вхідні квитки
• Страхування

•  Особисті витрати